logo

Лідія Борисенко представила художній проект "Музика, яка вийшла за межі"

11.07.2014

Так називається виставка, яка ще три тижні триватиме в галереї Art-14

Лідія Борисенко

Новітні тенденції сучасного мистецтва втілили у своїх творах: Лідія Борисенко (папір, авторська техніка) та Алла Жмайло (аксесуари).

Коли заходиш у галерею, то начебто потрапляєш у простір з іншим виміром часу. Тут панує гармонія, гармонія поєднання самого приміщення, світла і тіні, паперу та прозорих літер: Я і Ти і Ми і Вони і Всі – єднання. Тиша, спокій, візуалізована музика та ніжні дотики рук, які огортають тебе Небесною Любов’ю. Ти знаходишся у Всесвіті…. І ти маєш надію на краще, і віриш в те, що життя продовжується…

Сама Лідія Борисенко, член Національної спілки художників України, пояснює свій проект так:

"Смислове наповнення проекту – переплетення багатьох символічних ліній.

Це – чорно-біле, інь-янь, небо і земля, батько й мати;

Це – різні відтінки музики людських взаємовідносин візуально проявлених у дотиках рук;

Це – ритмічне чередування вирізаних у папері текстових рядків – ти і я, і ми, і всі – символізуючи єдність;

Це – сама музика, українська хорова, яка у моєму внутрішньому світі вийшла за межі текстів, релігій, конфесій, усіх тих обмежень, які люди самі собі створюють;

Це проект про головне для мене – гармонію Неба і Землі в людині."

Картина

- Лідія, а чому саме храмова музика?

- Храмова музика тому, що по долі я навчалася рік у Володимирському соборі в регентській школі і я вивчала цю музику. І потім в маленькому храмі я зробила малесенький хор і ми співали цю музику.

- Скільки років ти створювала цю виставку?

- Завагітніла цією колекцією я у 2000 році. Після цього я написала три проекти і всі ці три проекти мені не подобалися, вони не могли ніяк звізуалізуватись. Мені хотілося про це все, що було в мені і звучало в мені, зробити дуже легко і ненав’язливо. І от тепер, так сталося по долі, що ми зустрілися з Катею (власниця галереї Art-14), і в цій галереї ця виставка відбулася, і все дуже гармонійно поєдналося.

- Як ти думаєш, чому саме зараз, коли Україна переживає складні часи, коли поняття життя та смерті вже перестали бути абстракціями і перетворилися на реалії, твоя виставка відбулася?

- Справа в тому, що художник проводить через себе якісь певні образи. І образ любові, яка має єднати людей та давати поштовх для осмислення себе у цьому світі, як частка спільноти, захотів втілитися отак. Я вірю в те, що це потрібно людям саме зараз.

- У своїх роботах ти робиш великий акцент на руках, чому?

- На одній з робіт, там де коло в мене, зображені люди, які тримають один одного за руки. Всі наші дотики рук, з кожним з людей, які нас оточують мають різну музику. Справа в тому, що руки, якщо можна так сказати, ростуть від серця. Через руки дуже добре можна передати любов. Передати можна любов по-різному, але руки – це дуже швидка передача. Недарма було рукопокладання. І передачі відбувались через руки. Я дуже люблю зображення рук, і так само, коли стоїш перед хором, ти саме через руки цю музику пропускаєш, і ти рухаєш цими руками.

-А тут у тебе написано я і ти, ти і я, і ти, і ми і вони, і всі. Який меседж ти хотіла донести до людей?

- Я хотіла донести меседж, що ми всі є одне. Я завжди кажу, що для мене, як для людини культури, є дві національності : культурна людина і некультурна людина. От. Насправді, ми всі жителі однієї планети і друга назва виставки, яку я хотіла зробити це – Всі. В Сі, якби Сі, це передостання нота в октаві і всі, це дуже коротко, так назвати можна було те, що ми єдині всі. Для мене це дуже актуально і важливо. Щоб люди про це пам’ятали. Тоді і на Землі трошки інакше життя було б. Любов, ми всі поряд – така загальнолюдська єдність.

І ще одна лінія – фактично, ця виставка присвячена моїм батькам, тому що мама вона віддала мене в музичну школу і хотіла, щоб я навчалась музиці, в 9-му класі я вступила в художню школу, і художником у моїй сім’ї батько був. І переплетення цих двох ліній, які в мені переплелися і створили мене, для мене дуже важливі – це батько і матір.

- В ці складні часи, що можна побажати усім людям?

- Гармонійної музики взаємовідносин.

Картина 2