НАТАЛКА І ЛІДІЯ БОРИСЕНКО: ЗАПРОШЕННЯ ДО РАЮ

Олена Загаєцька
мистецтвознавець

У сучасному декоративному мистецтві серед праць багатьох визначних майстрів свіжістю, оригінальністю мистецького підходу привертає до себе увагу творчість двох сестер — Наталки та Лідії Борисенко. Вони є одними із засновників та постійними учасниками всеукраїнських трієнале художнього текстилю, зокрема останньої презентації — III Всеукраїнської трієнале художнього текстилю, що відбувалася наприкінці 2010 — на початку 2011 рр., інших українських та міжнародних акцій, персональних виставок. На тлі розмаїтих за тематикою, матеріалом, технікою виконання творів декоративного мистецтва їхні роботи вирізняються стриманою делікатністю, м’якістю, вишуканістю, лаконізмом, багатозначністю й багатошаровістю змісту, глибиною та самобутністю задуму, позитивним налаштуванням до навколишнього світу, до всіх тих, хто живе поруч. Адже всі ми, як і за часів біблійного Ноя, перебуваємо на одній планеті, в одному хисткому човні, у тому створеному уявою Наталки Борисенко «Ковчезі», що плине океаном Всесвіту. (Зауважимо, що цей твір отримав другу премію на І Всеукраїнській трієнале художнього текстилю).

Наталку та Лідію поєднує багато спільного. Вони обидві (з різницею в десять років) народилися у Львові, зростали в інтелігентній родині відомого скульптора Валентина Борисенка, закінчили тодішній Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва, згодом стали членами НСХУ. Обидві займаються педагогічною діяльністю, разом працювали в Художній студії Національної спілки художників України, де Лідія продовжує працювати й нині, а Наталка організувала власну студію.

Творча атмосфера, що оточувала Наталку і Лідію, спонукала до найповнішого виявлення власних мистецьких задумів. Вони глибоко опанували технічні й технологічні засоби художнього текстилю, у доробку художниць — численні гобелени, батики, вишивки, у багатьох творах, зокрема колажного характеру, різні техніки художнього текстилю поєднуються, надаючи творам оригінальності та особливого шарму.

Слід зазначити, що й тематичні горизонти творчості сестер досить близькі: їх хвилюють проблеми сучасної цивілізації, плинності часу, гармонійного співіснування людини і природи, людини і космосу, вони звертаються до давніх українських мистецьких традицій, біблійних тем, розкривають широкий спектр щирих людських взаємовідносин. Тому й назви багатьох їхніх творів, виконаних у різних техніках, часто звучать як «Зустріч», «Двоє», «Дві сестри» та ін. Особливістю таких творів є символічність, метафоричність, асоціативність.

ЛІДІЯ БОРИСЕНКО Розум і серце, 1998 Гобелен, вовна, шнур, шовк, авторська техніка
ЛІДІЯ БОРИСЕНКО Розум і серце, 1998
Гобелен, вовна, шнур, шовк, авторська техніка

І Наталка, і Лідія своєрідно інтерпретують традиційну й багатозначну тему дерева. Це і стилізовані справжні дерева, і незвичайні, райські, що існують лише в уяві художниць, символізуючи їхні мрії та бажання. Власне, це ностальгія за тими казковими часами, коли на землі був рай, панували мир та благодать і в природі, і в душах людських. У тінь райських дерев, що уособлюють уявлення про красу, гармонію, добро, кличе глядача Лідія (графічна серія «Райські дерева»). «Запрошенням до раю» назвала свою композицію-диптих Наталка. Вишуканість вишиваного панно, що експонувалося на III Всеукраїнській трієнале художнього текстилю, ніжність наближених тонів передають трепетне ставлення авторки до фантастично прекрасного райського життя. У цей блаженний світ хотілося б поринути й нам, забувши про щоденні клопоти, проблеми, труднощі.

Місію мистецтва художниці вбачають у катарсисі, очищенні душі, готовності творити добро для ближнього. Сучасні реалії змушують переглянути життєві цінності у бік етичних аспектів. Мораль стає необхідним компонентом і для локальних, і для глобальних починань. Неодноразово переконуємося, що агресія, насильство, які заполонили не лише реальне життя, а й стали обтяжливою емоційно-інформаційною складовою багатьох сучасних мистецьких проектів, зрештою, обертається протистоянням, опором, природними катаклізмами. Мистецтво як мова — зрозуміла кожній відкритій до неї душі, повинно облагороджувати цю душу, прищеплювати їй любов до прекрасного. Вислів «Краса врятує світ», який часто повторюють не замислюючись, усе ще залишається і довго буде залишатися актуальним.

НАТАЛКА БОРИСЕНКО Між гілками, 2006 Бавовна, вишивка
НАТАЛКА БОРИСЕНКО Між гілками, 2006
Бавовна, вишивка

Сучасне декоративне мистецтво активно розширює тематичні та виражальні можливості, застосовуючи і традиційні техніки, і засоби інших видів образотворчого мистецтва — живопису, графіки, скульптури, перформансу тощо. Сестри Борисенко — серед тих, хто використовує різноманітні засоби для найповнішої реалізації творчого задуму.

Наталка Борисенко працює переважно в художньому текстилі, основою якого є нитка. Нитку вона обожнює, вважає уособленням життєвих цінностей. «Нитка — це той зв’язок, той промінчик, який єднає мене з небом і землею, а я як той вузлик між верхом і низом, між народженням і безкінечністю…», — зауважує художниця. І вона працює в текстилі досконало, просто блискуче. Це бачимо в її гобеленах, вишивках, розписах по тканині тощо («Ковчег», «Дорога», «Дорога життя», «Двоє», «Матич дитина», «Зустріч», «Діалог», «Поцілунок», «Уклін», «Створення світу», «Орнаменти», «День і ніч» та ін.). Застосовує вона і колажність, поєднання різних технік, це спостерігаємо, зокрема, і в деяких творах, що експонувалися на останній трієнале художнього текстилю («Паморозь», «Птахи прилетіли», «Композиція з пір’ям»).

ЛІДІЯ БОРИСЕНКО Час, 2008 Дерево, олія
ЛІДІЯ БОРИСЕНКО Час, 2008
Дерево, олія

Постійно розширює діапазон технік, у яких вона працює, і Лідія Борисенко. Це гобелен («Останній герой», «Дві сестри», «Розум і серце»), батик (серія «Різдво»), вишивка («Зустріч», «Повернення до нитки», «Подорож», «Дотик»), живопис («Лист», «Світе тихий»), левкас («Час», «Зустріч сонця»), графіка (серії «Кола», «Дерева листи»), писанки (їх близько двох тисяч, деякі виконані на страусиних яйцях). Художниця застосовує колаж, останнім часом зацікавилась витинанкою. Усі ці техніки Лідія використовує для найповнішого втілення задумів, що постійно фонтанують у її неспокійній творчій душі.

Оригінальний гобелен «Розум і серце» (1998), який можна розглядати і на просвіт, представляв Україну на міжнародній бієнале текстилю у м. Лодзі (Польща). Дві симетрично розташовані жіночі постаті ведуть неспішну бесіду. Власне, це тема двох сестер, що повторюється у Лідії в багатьох творах, виконаних у різних техніках. І викликано це, звісно, глибокою душевною близькістю сестер, що, незважаючи на різницю характерів, розуміють одна одну з півслова і з півпогляду.

У Лідії є чимало образів, які їй особливо близькі. Це, зокрема, клубок ниток, витончені руки, нотний стан і ноти, янголи зі світильниками, стилізовані людські постаті, які вона іноді використовує як своєрідний елемент графічної мозаїки (серія «Кола»). У творі «Час» ці безіменні людські постаті асоціюються з піщинками, що падають на дно клепсидри. Деякі роботи Лідії відзначаються великою щільністю заповнення, проте чітка структурованість дає змогу бачити твір і загалом, і в деталях, відкриваючи щоразу нові відтінки значення.

На останній трієнале художнього текстилю Лідія провела арт-перформанс «Чарівний клубок», де одинадцять (символ 2011 року) учасників кидали одне одному клубок з білого шнура і кожен висловлював свої думки про художній текстиль. Лідія представляла там і текстильну графіку «Чарівний клубок», де нитками виступають ноти, що досить природно, адже музикою вона захоплюється з дитинства.

Тема спілкування є однією з провідних у творчості Лідії. Вона цілком поділяє думку свого улюбленого письменника А, де Сент-Екзюпері, який писав: «Єдина відома мені розкіш — це розкіш людського спілкування». І нехай ця розкіш супроводжує нас завжди.

НАТАЛКА БОРИСЕНКО Язичництво стародавніх слов'ян. Центральна частина триптиха, 1997 Гобелен, вовна, ручне ткацтво
НАТАЛКА БОРИСЕНКО Язичництво стародавніх слов'ян. Центральна частина триптиха, 1997
Гобелен, вовна, ручне ткацтво